Ексклюзивне інтерв’ю з Головою Підкомітету з питань державної економічної політики, регулювання державних закупівель, державної політики у сфері побутових відходів та металобрухту Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики народним депутатом України Кошелєвою А.В.
Скорочення:
Інформаційний бюлетень «Редукціон» - Р
Альона Кошелєва – А.К.
Закон України «Про здійснення державних закупівель» - Закон про держзакупівлі
Європейський Союз - ЄС
Світова організація торгівлі - СОТ
Р.Шановна Альоно Володимирівно, уже більш ніж півроку Ви очолюєте в парламенті підкомітет, у віданні якого знаходиться важливий сектор економіки - сфера державних закупівель. В сучасних умовах ринкових відносин в Україні дана сфера є досить волатильною, а тому існує необхідність її постійного реформування. При цьому виникає багато нарікань і спеціалістів, і представників громадськості щодо недосконалості системи держзакупівель та наявності корупційних ризиків.
Яке Ваше бачення сучасного стану правового регулювання сфери державних закупівель. Яка роль Верховної Ради України та безпосередньо очолюваного Вами підкомітету у цьому процесі?
А.К.Система державних закупівель товарів, робіт і послуг для державних потреб є вагомим інструментом впливу держави на економіку.
За допомогою державних контрактів багато держав вирішують свої соціально-економічні проблеми, а також забезпечують функціонування галузі освіти та охорони здоров’я, проведення наукових досліджень, створення і впровадження нових технологій.
При цьому дуже важливим для держави є забезпечення прозорого та ефективного використання бюджетних коштів. Це, між іншим, і питання довіри суспільства до державних структур та конкретних осіб, які забезпечують реалізацію державних функцій. На сьогодні в Україні це більш ніж актуально. При цьому роль Верховної Ради України є надзвичайно важливою, так ВРУ - єдиний законодавчий орган державної влади в Україні, що забезпечує законодавче закріплення правил державних закупівель, адаптованих до аналогічних правил ЄС.
Варто зазначити, що за останні роки законодавство про державні закупівлі постійно змінювалося. До того ж, ці зміни не завжди мали конструктивний характер. Для прикладу, до Закону про держзакупівлі, який був чинний з 2010 року до квітня 2014 року, зміни вносилися більше 20 разів. Особливих нарікань викликало виключення із сфери дії Закону певних видів закупівель (більше 40).
Вже рік, як набула чинності нова, більш прогресивна, редакція Закону про держзакупівлі, якав ключових моментах адаптована з правилами ЄС. Ця редакція була розроблена з метою підвищення прозорості та відкритості процедур закупівель, створення умов для подолання корупції у сфері державних закупівель.
Разом з тим, процес вдосконалення законодавства триває. Зараз у парламенті зареєстровано близько 15 законопроектів щодо внесення змін до базового Закону про державні закупівлі. Окремі з них направлені на доопрацювання в частині спрощення та вдосконалення процедур державних закупівель.
Водночас, на мою думку, неприпустимою є практика внесення постійних, необгрунтованих змін до Закону. Вважаю, що найважливішим завданням і парламенту, і Уряду в процесі реформування сфери держзакупівель є уніфікація змін до Закону з метою його адаптації до діючих в Європейському Союзі директив з питань державних закупівель.
Р.До речі, наскільки плідною і конструктивною є співпраця Верховної Ради з Урядом, зокрема Міністерством економічного розвитку і торгівлі, а також співпраця з міжнародними організаціями в процесі вдосконалення правового регулювання сфери державних закупівель.
Наскільки відомо редакції нашого журналу, Кабінет Міністрів України, ще на початку року вносив до парламенту законопроект (реєстр.№1551), однак, з невідомих причин, його так і не було розглянуто на засіданні Верховної Ради України. Водночас, 16 червня Урядом було внесено вже новий законопроект (№2087а), який 30 червня прийнято у першому читанні. Прокоментуйте, будь-ласка.
А.К.Можна констатувати, що саме завдяки налагодженню тісної співпраці між підкомітетом та Мінекономрозвитку, а також експертами міжнародних організацій (зокрема, представництвом ЄС в Україні, проектом ЄС «Гармонізація системи державних закупівель зі стандартами ЄС») та представниками громадськості вдалося достатньо швидко підготувати нову версію змін до Закону про держзакупівлі, яка втілена у законопроекті «Про внесення змін до деяких законів України у сфері державних закупівель щодо приведення їх у відповідність з міжнародними стандартами та вжиття заходів з подолання корупції» (№2087а). Зазначений законопроект дійсно вже прийнятий у першому читанні і є надія, що він буде схвалений в цілому до кінця цієї парламентської сесії.
Для налагодження конструктивної роботи було здійснено ряд заходів. Зокрема, у лютому поточного року Комітетом з питань економічної політики в співпраці з проектом ЄС “Гармонізація системи державних закупівель в Україні зі стандартами ЄС” та за участі Мінекономрозвитку було організовано круглий стіл, присвячений обговоренню стану та проблем функціонування національної системи державних закупівель.
Після цього спільно з Мінекономрозвитку та представниками громадськості було створено робочу групу з напрацювання законопроектів щодо підвищення прозорості процедур закупівель та впровадження механізму електронних закупівель. Вважаю, що певною мірою завдяки цим заходам вдалося швидше відпрацювати прийнятий у першому читанні законопроект.
Що стосується законопроекту за реєстраційним №1551 (проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про здійснення державних закупівель” (щодо удосконалення системи державних закупівель та електронних закупівель)), його було відкликано Кабінетом Міністрів України. Занадто багато було до нього запитань та зауважень народних депутатів та громадських організацій. Особливо це стосувалося запропонованого механізму електронних торгів. Після його доопрацювання вищезгаданою робочою групою до парламенту було внесено законопроект №2087а.
Р. Альоно Володимирівно, що нового чекає закупівельників та учасників процедур закупівель у разі схвалення Верховною Радою запропонованих законопроектом №2087а змін. Наскільки важливими є, з Вашої точки зору, ці зміни?
А.К.Я не можу сказати, що законопроектом вносяться кардинальні зміни до законодавства щодо регулювання закупівель. Однак,на мою думку, запропоновані новації дозволять суттєво покращити та певною мірою спростити існуючі процедури державних закупівель.
Особливо хотілось би відмітити пропозицію застосовувати «пост кваліфікацію» учасників процедур закупівель, яка передбачає подання підтверджуючихдокументів, передбачених статтею 17 Закону України «Про здійснення державних закупівель»,лише переможцем торгів.
Важливими також є зміни до статті 18 Закону, які направлені на унеможливлення необґрунтованого блокування торгів шляхом оскарження процедур закупівлі.
Крім цього, законопроект містить норми, спрямовані на адаптацію законодавства у сфері держзакупівель до міжнародних стандартів (Директив ЄС та Угоди СОТ). Зокрема, це стосується надання права учаснику звертатися до замовника за детальними роз’ясненнями причин відхилення конкурсної пропозиції, а також змін щодо публікації інформації англійською мовою та строків проведення процедур закупівель.
Фактично, зміни спрямовані на досягнення трьох основних цілей: запобігання корупції, спрощення участі у процедурах закупівель для суб’єктів господарювання та адаптаціюзаконодавства до міжнародних стандартів.
Але,нажаль, не всі пропозиції Уряду я,особисто,підтримую. Наприклад,запропонована законопроектом повна відміна моніторингу проведення державних закупівель Міністерством економічного розвитку і торгівлі одночасно із скороченням періодичності підготовки звітів про стан функціонування системи держзакупівель послаблює аналітичну функцію Уповноваженого органу та фактично виключає можливість своєчасного здійснення належного аналізу процесів та проблем сфери державних закупівель.Тим більше, що здійснення моніторингу - це звичайна міжнародна практика.Цю думку, до речі, розділяють й інші народні депутати України. Тому вважаю, до законопроекту будуть відповідні пропозиції при підготовці до другого читання.
Р.А які, на Вашу думку, є проблеми у сфері закупівель, у тому числі в законодавстві, що регулює державні закупівлі? Які мають бути наступні крокищодо модернізації системи державних закупівель?
А.К:Як і в будь-якій сфері, у сфері держзакупівель також є чимало проблем, серед них: нестабільність та недосконалість законодавства, корупція (яку зовсім подолати, мабуть, неможливо), суто технічні проблеми (незручності у користуванні веб-порталом «Державні закупівлі», організація й проведення процедур комітетами з конкурсних торгів) тощо. На деякі варто звернути більше уваги. Наочним прикладом недосконалості законодавства у цій сфері є норми про рамкові угоди. Останні застосовують для закупівель досить поширених товарів і послуг, які не є специфічними, а тому застосовувати їх для проведення двоступеневі торги та попередню кваліфікації, як це передбачено у Законі про закупівлі, є недоцільним. Крім цього, строки проведення процедур закупівель із застосуванням рамкового механізму занадто великі.
Деякі норми у Законі про закупівлі є дуже жорсткими. Наприклад, норма, що передбачає відхилення пропозицій учасників, які протягом останніх трьох років притягувалися до відповідальності за порушення у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій. Ця норма аж ніяк не сприяє розвитку конкуренції, тому, на мою думку, доцільно передбачити менший строк, аніж 3 роки, та визначити в цій нормі таке відхилення як право, а не обов’язок, для замовника.
Ще звертаю увагу на відсутність визначення у законодавстві поняття «формальна помилка». Оскільки, це є проблемою, з огляду на вибір найбільш економічно вигідної пропозиції і з урахуванням відповідальності замовника за своє рішення. Наразі, фактично, навіть через будь-яку технічну помилку, допущену учасником при оформленні пропозиції (наприклад, невірна нумерація сторінок чи відсутність підпису на одному з аркушів пропозиції тощо), замовник вимушений відхилити таку пропозицію, навіть якщо за всіма іншими критеріями вона повністю його задовольняє.
Проблемним є також питання здійснення торгів винятково комітетами з конкурсних торгів. Такі комітети часто створюються не на професійних засадах, що з практичної сторони є нераціональним. Норма, яка передбачає добровільне навчання членів комітету є неефективною. Було б доцільніше змінити такий підхід до організації закупівель, а також повноважень, функцій комітетів.
Спірною також є норма про відмову учаснику у торгах, якщо він зареєстрований в офшорних зонах. Наприклад, у законодавстві ЄС така підстава відсутня, оскільки сама по собі реєстрація в офшорних зонах не означає порушення ведення бізнесу.
І таких упущень та спірних норм є чимало. Деякі з них можуть бути вирішені найближчим часом, зокрема у разі схвалення Верховною Радою України вищезгаданого законопроекту №2087а.
Однак, є вагоміші кроки, які необхідно здійснити для подальшої модернізації системи закупівель та її адаптації до міжнародних стандартів. Зокрема, це стосується розвитку системи централізованих закупівель (з метою ефективного використання бюджетних коштів), активного застосування рамкових угод та впровадження електронних засобів в процес здійснення закупівель.
Варто зазначити, що з цих трьох напрямків лише застосування рамкових угод, в принципі, вже врегульовано у законодавстві України. Однак, можливе вдосконалення нормативної бази з метою спрощення застосування цього механізму, а також в частині створення спеціальних структур для проведення торгів із застосуванням рамкового механізму. Адже механізм рамкових угод може активніше використовуватися при закупівлі простих, стандартизованих товарів та послуг.
В багатьох країнах Європи (в Австрії, Швеції, Великій Британії) створені спеціальні інституції для здійснення закупівель певних груп товарів і послуг на засадах централізації та з використанням механізму рамкових угод. За європейським досвідом здійснення закупівель такими структурами, виключно на професійних засадах, дозволяє економити до 20 відсотків очікуваної вартості предмета закупівлі (за даними Австрійського федерального агентства з питань державних закупівель). Таким шляхом може бути вирішена проблема закупівлі соціально важливих предметів (медикаментів, медобладнання тощо).
Вважаю, що питання запровадження централізованих закупівель має бути законодавчо врегульованим найближчим часом.
Важливим та перспективним є процес впровадження електронних торгів.
Однак, він також потребує законодавчого врегулювання та технічного створення електронних сервісів. Напрацювання в цьому напрямі вже тривають – розробляється постанова КМУ про особливості використання електронних засобів та окремий законопроект. Крім цього, йде активна розробка відповідних електронних модулів. Зокрема, групою незалежних громадських організацій у співпраці з грузинськими експертами та представниками бізнесу запроваджено пілотний проект допорогових закупівель, який активно впроваджується на центральному рівні. Як свідчать відгуки замовників та активістів проекту, перші результати пілотного проекту є достатньо вдалими.
Водночас, вважаю, що основа концепції впровадження електронних закупівель має полягати у застосуванні електронних засобів при організації існуючих процедур закупівель. Електронні аукціони, які нині активно впроваджуються в рамках проекту, мають бути не окремою процедурою закупівель, а лише додатковим інструментом, який дозволить отримати найбільш вигідний для замовника, а значить і для держави та суспільства, економічний результат.
Інформаційний бюлетень "Редукціон" №7 липень 2015 року
Скорочення:
Інформаційний бюлетень «Редукціон» - Р
Альона Кошелєва – А.К.
Закон України «Про здійснення державних закупівель» - Закон про держзакупівлі
Європейський Союз - ЄС
Світова організація торгівлі - СОТ
Р.Шановна Альоно Володимирівно, уже більш ніж півроку Ви очолюєте в парламенті підкомітет, у віданні якого знаходиться важливий сектор економіки - сфера державних закупівель. В сучасних умовах ринкових відносин в Україні дана сфера є досить волатильною, а тому існує необхідність її постійного реформування. При цьому виникає багато нарікань і спеціалістів, і представників громадськості щодо недосконалості системи держзакупівель та наявності корупційних ризиків.
Яке Ваше бачення сучасного стану правового регулювання сфери державних закупівель. Яка роль Верховної Ради України та безпосередньо очолюваного Вами підкомітету у цьому процесі?
А.К.Система державних закупівель товарів, робіт і послуг для державних потреб є вагомим інструментом впливу держави на економіку.
За допомогою державних контрактів багато держав вирішують свої соціально-економічні проблеми, а також забезпечують функціонування галузі освіти та охорони здоров’я, проведення наукових досліджень, створення і впровадження нових технологій.
При цьому дуже важливим для держави є забезпечення прозорого та ефективного використання бюджетних коштів. Це, між іншим, і питання довіри суспільства до державних структур та конкретних осіб, які забезпечують реалізацію державних функцій. На сьогодні в Україні це більш ніж актуально. При цьому роль Верховної Ради України є надзвичайно важливою, так ВРУ - єдиний законодавчий орган державної влади в Україні, що забезпечує законодавче закріплення правил державних закупівель, адаптованих до аналогічних правил ЄС.
Варто зазначити, що за останні роки законодавство про державні закупівлі постійно змінювалося. До того ж, ці зміни не завжди мали конструктивний характер. Для прикладу, до Закону про держзакупівлі, який був чинний з 2010 року до квітня 2014 року, зміни вносилися більше 20 разів. Особливих нарікань викликало виключення із сфери дії Закону певних видів закупівель (більше 40).
Вже рік, як набула чинності нова, більш прогресивна, редакція Закону про держзакупівлі, якав ключових моментах адаптована з правилами ЄС. Ця редакція була розроблена з метою підвищення прозорості та відкритості процедур закупівель, створення умов для подолання корупції у сфері державних закупівель.
Разом з тим, процес вдосконалення законодавства триває. Зараз у парламенті зареєстровано близько 15 законопроектів щодо внесення змін до базового Закону про державні закупівлі. Окремі з них направлені на доопрацювання в частині спрощення та вдосконалення процедур державних закупівель.
Водночас, на мою думку, неприпустимою є практика внесення постійних, необгрунтованих змін до Закону. Вважаю, що найважливішим завданням і парламенту, і Уряду в процесі реформування сфери держзакупівель є уніфікація змін до Закону з метою його адаптації до діючих в Європейському Союзі директив з питань державних закупівель.
Р.До речі, наскільки плідною і конструктивною є співпраця Верховної Ради з Урядом, зокрема Міністерством економічного розвитку і торгівлі, а також співпраця з міжнародними організаціями в процесі вдосконалення правового регулювання сфери державних закупівель.
Наскільки відомо редакції нашого журналу, Кабінет Міністрів України, ще на початку року вносив до парламенту законопроект (реєстр.№1551), однак, з невідомих причин, його так і не було розглянуто на засіданні Верховної Ради України. Водночас, 16 червня Урядом було внесено вже новий законопроект (№2087а), який 30 червня прийнято у першому читанні. Прокоментуйте, будь-ласка.
А.К.Можна констатувати, що саме завдяки налагодженню тісної співпраці між підкомітетом та Мінекономрозвитку, а також експертами міжнародних організацій (зокрема, представництвом ЄС в Україні, проектом ЄС «Гармонізація системи державних закупівель зі стандартами ЄС») та представниками громадськості вдалося достатньо швидко підготувати нову версію змін до Закону про держзакупівлі, яка втілена у законопроекті «Про внесення змін до деяких законів України у сфері державних закупівель щодо приведення їх у відповідність з міжнародними стандартами та вжиття заходів з подолання корупції» (№2087а). Зазначений законопроект дійсно вже прийнятий у першому читанні і є надія, що він буде схвалений в цілому до кінця цієї парламентської сесії.
Для налагодження конструктивної роботи було здійснено ряд заходів. Зокрема, у лютому поточного року Комітетом з питань економічної політики в співпраці з проектом ЄС “Гармонізація системи державних закупівель в Україні зі стандартами ЄС” та за участі Мінекономрозвитку було організовано круглий стіл, присвячений обговоренню стану та проблем функціонування національної системи державних закупівель.
Після цього спільно з Мінекономрозвитку та представниками громадськості було створено робочу групу з напрацювання законопроектів щодо підвищення прозорості процедур закупівель та впровадження механізму електронних закупівель. Вважаю, що певною мірою завдяки цим заходам вдалося швидше відпрацювати прийнятий у першому читанні законопроект.
Що стосується законопроекту за реєстраційним №1551 (проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про здійснення державних закупівель” (щодо удосконалення системи державних закупівель та електронних закупівель)), його було відкликано Кабінетом Міністрів України. Занадто багато було до нього запитань та зауважень народних депутатів та громадських організацій. Особливо це стосувалося запропонованого механізму електронних торгів. Після його доопрацювання вищезгаданою робочою групою до парламенту було внесено законопроект №2087а.
Р. Альоно Володимирівно, що нового чекає закупівельників та учасників процедур закупівель у разі схвалення Верховною Радою запропонованих законопроектом №2087а змін. Наскільки важливими є, з Вашої точки зору, ці зміни?
А.К.Я не можу сказати, що законопроектом вносяться кардинальні зміни до законодавства щодо регулювання закупівель. Однак,на мою думку, запропоновані новації дозволять суттєво покращити та певною мірою спростити існуючі процедури державних закупівель.
Особливо хотілось би відмітити пропозицію застосовувати «пост кваліфікацію» учасників процедур закупівель, яка передбачає подання підтверджуючихдокументів, передбачених статтею 17 Закону України «Про здійснення державних закупівель»,лише переможцем торгів.
Важливими також є зміни до статті 18 Закону, які направлені на унеможливлення необґрунтованого блокування торгів шляхом оскарження процедур закупівлі.
Крім цього, законопроект містить норми, спрямовані на адаптацію законодавства у сфері держзакупівель до міжнародних стандартів (Директив ЄС та Угоди СОТ). Зокрема, це стосується надання права учаснику звертатися до замовника за детальними роз’ясненнями причин відхилення конкурсної пропозиції, а також змін щодо публікації інформації англійською мовою та строків проведення процедур закупівель.
Фактично, зміни спрямовані на досягнення трьох основних цілей: запобігання корупції, спрощення участі у процедурах закупівель для суб’єктів господарювання та адаптаціюзаконодавства до міжнародних стандартів.
Але,нажаль, не всі пропозиції Уряду я,особисто,підтримую. Наприклад,запропонована законопроектом повна відміна моніторингу проведення державних закупівель Міністерством економічного розвитку і торгівлі одночасно із скороченням періодичності підготовки звітів про стан функціонування системи держзакупівель послаблює аналітичну функцію Уповноваженого органу та фактично виключає можливість своєчасного здійснення належного аналізу процесів та проблем сфери державних закупівель.Тим більше, що здійснення моніторингу - це звичайна міжнародна практика.Цю думку, до речі, розділяють й інші народні депутати України. Тому вважаю, до законопроекту будуть відповідні пропозиції при підготовці до другого читання.
Р.А які, на Вашу думку, є проблеми у сфері закупівель, у тому числі в законодавстві, що регулює державні закупівлі? Які мають бути наступні крокищодо модернізації системи державних закупівель?
А.К:Як і в будь-якій сфері, у сфері держзакупівель також є чимало проблем, серед них: нестабільність та недосконалість законодавства, корупція (яку зовсім подолати, мабуть, неможливо), суто технічні проблеми (незручності у користуванні веб-порталом «Державні закупівлі», організація й проведення процедур комітетами з конкурсних торгів) тощо. На деякі варто звернути більше уваги. Наочним прикладом недосконалості законодавства у цій сфері є норми про рамкові угоди. Останні застосовують для закупівель досить поширених товарів і послуг, які не є специфічними, а тому застосовувати їх для проведення двоступеневі торги та попередню кваліфікації, як це передбачено у Законі про закупівлі, є недоцільним. Крім цього, строки проведення процедур закупівель із застосуванням рамкового механізму занадто великі.
Деякі норми у Законі про закупівлі є дуже жорсткими. Наприклад, норма, що передбачає відхилення пропозицій учасників, які протягом останніх трьох років притягувалися до відповідальності за порушення у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій. Ця норма аж ніяк не сприяє розвитку конкуренції, тому, на мою думку, доцільно передбачити менший строк, аніж 3 роки, та визначити в цій нормі таке відхилення як право, а не обов’язок, для замовника.
Ще звертаю увагу на відсутність визначення у законодавстві поняття «формальна помилка». Оскільки, це є проблемою, з огляду на вибір найбільш економічно вигідної пропозиції і з урахуванням відповідальності замовника за своє рішення. Наразі, фактично, навіть через будь-яку технічну помилку, допущену учасником при оформленні пропозиції (наприклад, невірна нумерація сторінок чи відсутність підпису на одному з аркушів пропозиції тощо), замовник вимушений відхилити таку пропозицію, навіть якщо за всіма іншими критеріями вона повністю його задовольняє.
Проблемним є також питання здійснення торгів винятково комітетами з конкурсних торгів. Такі комітети часто створюються не на професійних засадах, що з практичної сторони є нераціональним. Норма, яка передбачає добровільне навчання членів комітету є неефективною. Було б доцільніше змінити такий підхід до організації закупівель, а також повноважень, функцій комітетів.
Спірною також є норма про відмову учаснику у торгах, якщо він зареєстрований в офшорних зонах. Наприклад, у законодавстві ЄС така підстава відсутня, оскільки сама по собі реєстрація в офшорних зонах не означає порушення ведення бізнесу.
І таких упущень та спірних норм є чимало. Деякі з них можуть бути вирішені найближчим часом, зокрема у разі схвалення Верховною Радою України вищезгаданого законопроекту №2087а.
Однак, є вагоміші кроки, які необхідно здійснити для подальшої модернізації системи закупівель та її адаптації до міжнародних стандартів. Зокрема, це стосується розвитку системи централізованих закупівель (з метою ефективного використання бюджетних коштів), активного застосування рамкових угод та впровадження електронних засобів в процес здійснення закупівель.
Варто зазначити, що з цих трьох напрямків лише застосування рамкових угод, в принципі, вже врегульовано у законодавстві України. Однак, можливе вдосконалення нормативної бази з метою спрощення застосування цього механізму, а також в частині створення спеціальних структур для проведення торгів із застосуванням рамкового механізму. Адже механізм рамкових угод може активніше використовуватися при закупівлі простих, стандартизованих товарів та послуг.
В багатьох країнах Європи (в Австрії, Швеції, Великій Британії) створені спеціальні інституції для здійснення закупівель певних груп товарів і послуг на засадах централізації та з використанням механізму рамкових угод. За європейським досвідом здійснення закупівель такими структурами, виключно на професійних засадах, дозволяє економити до 20 відсотків очікуваної вартості предмета закупівлі (за даними Австрійського федерального агентства з питань державних закупівель). Таким шляхом може бути вирішена проблема закупівлі соціально важливих предметів (медикаментів, медобладнання тощо).
Вважаю, що питання запровадження централізованих закупівель має бути законодавчо врегульованим найближчим часом.
Важливим та перспективним є процес впровадження електронних торгів.
Однак, він також потребує законодавчого врегулювання та технічного створення електронних сервісів. Напрацювання в цьому напрямі вже тривають – розробляється постанова КМУ про особливості використання електронних засобів та окремий законопроект. Крім цього, йде активна розробка відповідних електронних модулів. Зокрема, групою незалежних громадських організацій у співпраці з грузинськими експертами та представниками бізнесу запроваджено пілотний проект допорогових закупівель, який активно впроваджується на центральному рівні. Як свідчать відгуки замовників та активістів проекту, перші результати пілотного проекту є достатньо вдалими.
Водночас, вважаю, що основа концепції впровадження електронних закупівель має полягати у застосуванні електронних засобів при організації існуючих процедур закупівель. Електронні аукціони, які нині активно впроваджуються в рамках проекту, мають бути не окремою процедурою закупівель, а лише додатковим інструментом, який дозволить отримати найбільш вигідний для замовника, а значить і для держави та суспільства, економічний результат.
Інформаційний бюлетень "Редукціон" №7 липень 2015 року