Інформаційний бюлетень «Редукціон» № 9-10-11 (139-140-141) — жовтень, листопад, грудень 2017 року
Інформаційний бюлетень «Редукціон» № 9-10-11 (139-140-141) — жовтень, листопад, грудень 2017 року


 



 


Чи готова Україна до запровадження електронних державних закупівель



Сталі ефективні закупівлі в Україні
12 квітня 2012 року в Торгово-промисловій палаті України відбувся круглий стіл на тему «Сталі ефективні закупівлі в Україні». Було розглянуто значення «сталих закупівель» та їх вплив на розвиток економіки України.
Круглий стіл було розпочато вітальним словом віце-президента Торгово-промислової палати України О.Подолєвої. Далі з вступним словом виступив керівник проекту USAID «Локальні інвестиції та конкурентоспроможність» Говард Окман, який подякував присутнім за плідну участь упопередніх трьох круглих столах та запропонував відійти від негативного контексту до більш позитивних питань, зокрема, від розмов про недосконалість правового регулювання та корупцію до обговорення можливостей держави досягати прогресу в економіці, використовуючи державні закупівлі в якості інструменту.
Державні закупівлі є не лише способом придбання товарів та послуг для споживання сьогодні, а рушійною силою розвитку суспільства, яка допомагає розбудовувати соціальну сферу та економіку майбутнього. Уцьому ракурсі й постаєпитання актуальності сталих закупівель. Слід пам’ятати й про те, що державні закупівлі є суттєвим інструментом стимулювання внутрішньої економіки та підтримки малого бізнесу.

Ці тези були підтримані начальником відділу аналізу державних закупівельДепартаменту державних закупівель та державного замовлення Міністерства економічного розвитку та торгівлі України Наталією Шимко. Вона також акцентувала увагу на тому, що слід розширювати розуміння критеріїв ефективності здійснення державних закупівель, зокрема, відходити від використання порівняння з середніми ринковими цінами в якості єдиного критерію ефективності.
Наступний блок виступів був присвячений темі «зелених закупівель» як інструменту підвищення енергоефективності в Україні. І.Ларіонова з Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України розповіла про діяльність агентства після реорганізації, та засоби популяризації ідеї енергоефективності серед населення. Цікавою та дотепною була доповідь Романа Зінченка з громадської організації «Грінкубатор», який звернув увагу на існуючі перешкоди підвищенню енергоефективності в Україні, до яких, зокрема, відносяться:
1.Субсидування втрат енергогенеруючим та теплогенеруючим компаніям. За нормальних умов втрати мають складати не більше 7%, а в Україні вони досягають 40-60%;
2.Економічна демотивація споживача;
3.Фактична відсутність ринкових відносин в енергетичній сфері;
4.Неадекватність одиниць вимірювання (кв.м.);
5.Державоцентризм.
На даний момент регулюванням державних закупівель в сфері енергетики опікується 8 державних органів - Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження, Міністерство фінансів, Міністерство економічного розвитку та торгівлі, Митниця, Державна податкова служба, Міністерство екології та природних ресурсів та Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства, однак між ними, практично, немає координації.

Підтримала Романа Зінченка В.Радченко з Мінрегіонбуду. За її словами, питання координації між різними державними органами є складним, і досі не отримало адекватного вирішення. Зі свого боку Мінрегіонбудом внесено законопроект про спрощення процедури держзакупівель в сфері закупівлі енергоносіїв, який передбачає скорочення термінів подання деяких документів. Передбачається також виведення з-під конкурсноїпроцедури закупівлі тепла та води в малих містах, де відсутні альтернативні постачальники, на думку представника Мінрегіонбуду, такі закупівлі варто проводити без застосування процедури і лише викладати в публічний доступ текст укладеного договору. Устадії розробки також законопроект про поквартирний обмір тепла.
Від енергозбереження доповідачі перейшли до стандартів зеленого будівництва. С.Шульга з Ради з зеленого будівництва України розповів про різні системи зелених стандартів будівництва, а також про стандарт, який розробляється його організацією, як членом WGBC.
Аналіз законодавчого поля в даній сфері провів О.Ніколаєнко з проекту USAID «Реформа міського теплозабезпечення в Україні». Він зазначив, що чиннийзакон «Про енергозбереження» морально застарів та потребує заміни, а от закони «Про нормування в будівництві» та «Про стандартизацію» є досить сучасними та вдалими. Великі сподівання покладаються також на Енергетичну стратегію України до 2030 року, яка наразі перебуває в стадії розробки.
На думку О.Ніколаєнка слід більше працювати на питанням енергетичного аудиту та прискіпливішеаналізувати різні способи енергозбереження, доцільність деяких з них, навіть досить популярних, є сумнівною, інші є цікавими, але досить дорогими та мають завеликий термін окупності, наприклад, термомодернізація будинків дає можливість зекономити до 50% втрат, але окупається лише протягом 5-6 років, що фактично унеможливлює використання цієї технології в будинках, які управляються ОСББ, в том числі, й через те, що такі будинки не можуть розраховувати на банківські кредити. Тому, наразі, Україна може лише вивчати, але не може впровадити європейський досвід «пасивних будинків», які мають стати стандартом до 2020 року, та в яких відсутність опалення компенсуватиметься правильними розрахунками при будівництві, які дозволять мінімізувати тепловтрати.
Практичним питанням розвитку «чистого виробництва» було присвячено виступ старшого наукового співробітника Інституту відновлювальної енергетики Національної академії наук України А.Матвійчика. Зокрема, він зосередив увагу на аспектах законодавчого стимулювання розвитку «чистого виробництва».
С.Яременко з ДП «Зовнішторгвидав України» зосередився на деяких загальних аспектах, зокрема, він звернув увагу на те, що чинна редакція профільного закону про держзакупівлі містить завуальовану норму про потребу захисту довкілля, але практично її використовують лише тоді, коли намагаються знайти порушення, і це не вдається зробити іншим чином. Серед інших нагальних проблем, які було ним відзначено, є придбання невеликими покупцями теплоносіїв через конкурснупроцедуру, навіть попри відсутність альтернативних учасників, та обов’язкова вимога місцевих управлінь Державної казначейської служби про надання паперових копій оголошень у Віснику державних закупівель, що також створює додаткові перешкоди для дрібних замовників.

Н.Загорняк з Міжнародного інституту бізнесу виявилася єдиним доповідачем з останнього блоку, який було присвячено питанням соціальної відповідальності підприємств та уряду. Вона наголошувала на соціальній відповідальності бізнесу, який має дотримуватися принципу корпоративної соціальної ефективності.
Завершальними були промови Наталі Шимко та Сімеона Сагайдачного, які підсумували цей круглий стіл. Було відзначено, що альтернативи впровадженню зелених закупівель немає, їх слід запроваджувати, використовуючи при цьому передовий світовий досвід, зокрема, застосовувати такі новації як екомаркування, яке використовується в ЄС.
Наша редакція відзначає, що факт проведення такого круглого столу є дійсно позитивним, однак слід більшою мірою працювати над втіленнямужиття багатьох правильних ідей, які на ньому лунали. Так, зокрема, добре, що представники різних державних органів мають майданчик для дискусії, можливо, це стане першим кроком для покращення координації між самими органами влади як інституціями. Без цього не може бути й мови про розвиток таких тем, як енергоефективність та енергозбереження, оскільки вони мають починатися з держави як основного закупівельника в країні.
Прес-служба «ІБ Редукціон»