Держзакупівлі Китаю

Ринок державних закупівель Китаю, як і інші сектори економіки країни, зростає рекордними темпами. Дані показують, що сума держзакупівель Китаю склала в 2008 році приблизно 88 млрд. доларів, більше в 3 рази порівняно з 2003 роком. З тих пір ринок держзакупівель, без сумніву, виріс ще більше, і очевидно, що він має чималий потенціал. У 2009 році обсяг державних закупівель товарів, робіт і послуг у Китаї склав 700 млрд. юанів ($102, 5 млрд.).
Зрозумівши зміст нещодавно оприлюднених КНР законів та актів, так само як і позицію Китаю по відношенню до міжнародних угод, що регулюють державні закупівлі, іноземні фірми можуть виробити ефективніші стратегії для входу на цей величезний, але важкодоступний ринок. Ринок внутрішніх закупівель Китаю регулюється Державним законом про держзакупівлі. Оприлюднений у 2002 році, закон говорить, що урядові установи та юридичні особи КНР мають купувати вітчизняні товари і послуги, за винятком тих випадків, коли необхідні товари або послуги не можуть бути закуплені в Китаї на «прийнятних комерційних умовах», тобто якщо в Китаї вони коштують на 20% дорожче, ніж за кордоном, а також коли купуються товари, призначені для використання за кордоном, або в інших випадках, передбачених законом чи адміністративними регламентами.
Хоча закон передбачає різні шляхи проведення держзакупівель, у тому числі у формі відкритого та закритого тендеру, конкурсних переговорів, а також закупівель у одного постачальника і запитів котирувань, зовсім небагато підприємств з іноземним капіталом змогли успішно конкурувати на китайському ринку держзакупівель.
Більшості підприємств з іноземним капіталом не вдалося увійти на китайський ринок держзакупівель, регульований даним законом тому, що їхні товари, будучи навіть виробленими або зібраними в Китаї, не розглядалися як «внутрішні» на ринку держзакупівель. Пов'язано це з тим, що закон не розшифровує термін «внутрішні», залишаючи незрозумілим, які товари уряд Китаю розглядає як «внутрішні» і, відповідно, підходять для держзакупівель.
Можливо, саме відповідаючи на заклик до «роз'яснення» закону, уряд КНР видав у січні 2010 року проект підзаконних актів, в якому роз'яснюється, за яких умов підприємства з іноземним капіталом можуть брати участь у конкурсах на держзакупівлі в Китаї. Ці підзаконні акти визначають як «внутрішній» такий продукт, який «вироблений у межах кордонів Китаю і для якого внутрішні виробничі витрати перевищують певний відсоток від кінцевої ціни». Самі підзаконні акти не зазначають, у яких межах повинен стояти цей відсоток, однак постанова Міністерства фінансів від 1999 року визначає в якості імпортованих продуктів ті, в яких менше ніж 50% від їх внутрішньої вартості вироблено всередині країни.

Повну версію статті ви можете переглянути, здійснивши передплату електронної або друкованої версії ІБ «Редукціон».