Інформаційний бюлетень «Редукціон» № 9-10-11 (139-140-141) — жовтень, листопад, грудень 2017 року
Інформаційний бюлетень «Редукціон» № 9-10-11 (139-140-141) — жовтень, листопад, грудень 2017 року


 






Відсутність Моніторингу державних закупівель з боку Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, це



Ні для кого не секрет, що ключовою проблемою державних закупівель не тільки в Україні, а й загалом у світі завжди була і є корупція. Результати досліджень свідчать, що саме через корупцію навіть у країнах — членах ЄС втрачаються майже 20–25% вартості контрактів у державних закупівлях, що становить близько 120 млрд євро на рік. Обсяг держзакупівель в Україні становить майже 200 млрд грн на рік. Для придбання товарів за рахунок бюджетних коштів будь-яке держпідприємство або держорган зобов'язані провести тендер, в якому на умовах відкритої конкуренції повинні взяти участь кілька постачальників і запропонувати державі оптимальну ціну. Наразі дізнатися про тендер і отримати запрошення майже неможливо, а ціна часто визначається не відкритою конкуренцією, а змовою кількох осіб. Крім того, малий і середній бізнес відмовляється від участі в державних торгах через складність і зарегульованість паперових процедур. Разом з тим сьогодні значними бюджетними коштами розпоряджаються вкрай неефективні тендерні комісії й комітети. Професійних закупівельників у країні практично немає. В економії цих коштів ніхто не зацікавлений. Тому основним завданням держави у реформуванні держзакупівель є побудова прозорої, передбачуваної, відкритої та конкурентної системи, що відповідатиме міжнародним стандартам. Для України одним із пріоритетів на цьому шляху в останні роки було приєднання до Угоди СОТ про державні закупівлі. Чим зумовлений такий інтерес до цієї угоди? Високі вимоги — широкі можливості Тривалий час держзакупівлі перебували поза сферою дії СОТ. Уперше переговори з цього питання відбулися під час Токійського раунду, внаслідок чого було прийнято відповідну угоду (GPA), яка уточнювалася й розширювалася у рамках подальших перемовин. Оригінальну версію Угоди прийняли в 1996 р., а 2011-го створили оновлений текст Угоди з урахуванням сучасних умов ринку держзакупівель. Згідно з підрахунками СОТ, переглянуті положення GPA дають змогу країнам-учасницям отримати додаткові можливості по закупівлях у розмірі близько 100 млрд дол. Разом з тим GPA сприяє розвиткові здорової конкуренції та створює правові основи для регулювання державних контрактів. За експертними оцінками, сума останніх становить понад 15% ВВП у багатьох країнах-членах цієї Угоди. Основна мета GPA полягає в тому, щоб системи державних закупівель стали відкритими для міжнародної конкуренції. Членство в GPA надає широкі можливості доступу на ринок, загальна щорічна вартість якого оцінюється в 1700 млрд дол. Один лише ринок державних закупівель Сполучених Штатів оцінюється у 180 млрд дол. на рік. Відтак, GPA надає безпрецедентні можливості виходу на третій за обсягами найбільший ринок світу. За визначенням ЄБРР, GPA — це найефективніший інструмент реформування національного законодавства про державні закупівлі, членство в GPA є своєрідним "знаком якості" для іноземних інвесторів. Прибічниками відкриття ринку національних державних закупівель виступають також Канада, Японія, США, ЄС. На їх думку, такий крок приведе до збільшення ринкових можливостей для своїх компаній, дасть змогу взяти участь у торгах на іноземних державних ринках. Натомість для країн, що розвиваються, існує небезпека, що відкриття ринку держзакупівель може погіршити можливості для розвитку національних галузей економіки. Це, в свою чергу, стимулюватиме зростання безробіття і проблеми з платіжним балансом. Адже в разі приєднання до GPA країни зобов'язуються зменшити свій рівень захисту внутрішнього ринку від імпорту товарів іноземного походження. Внаслідок цього посилюється конкурентний тиск і виникає небезпека зростання в імпорті частки як продовольчих, так і непродовольчих товарів. Аби забезпечити досягнення поставлених у GPA цілей, ця міжнародна угода висуває низку вимог до законодавства країн, які прагнуть до неї долучитися. Основними є такі вимоги: — дотримання принципів недискримінації (забезпечення рівних умов для вітчизняних та іноземних учасників під час здійснення процедур закупівель); — забезпечення загальних принципів відкритості та прозорості (вільний доступ усіх учасників до інформації про відповідні закупівлі); — вимоги щодо присудження контрактів (застосування переважно конкурентних процедур, а переговорних — як винятку); — вимоги стосовно технічних специфікацій (мають базуватись на міжнародних стандартах); — установлення загальних строків проведення процедур держзакупівель (у середньому не менш як 40 днів, але може бути скорочено до 15 днів при електронних закупівлях); — доступність інформації про переможця (учасники державних закупівель мають бути поінформовані про визначення переможця процедури); — вимоги до національних систем оскарження (забезпечення вчасного, недискримінаційного, ефективного та відкритого процесу розгляду скарг). Після вступу до СОТ Україна в лютому 2009 р. стала спостерігачем Угоди СОТ про держзакупівлі. А 2012-го згідно із зобов'язаннями, взятими Україною під час вступу до цієї організації, розпочався переговорний процес щодо повноправного приєднання нашої країни до GPA. Переваги і виклики Приєднання до GPA для України є принциповим питанням, адже існуюче національне нормативно-правове середовище дозволяє іноземним компаніям брати участь у вітчизняних тендерах, пов'язаних із державними закупівлями. Натомість шлях на ринок державних закупівель в інших країнах поки залишається закритим для українських експортерів товарів і послуг. Експерти вважають, що участь України в GPA зробить саму процедуру державних закупівель прозорішою, а адміністративні процедури щодо їх організації перестануть змінюватись настільки часто. Зменшаться можливості чиновників приймати рішення на користь окремих підприємств і структур. Передбачається, що участь в Угоді стимулюватиме внутрішніх товаровиробників виробляти більш конкурентоспроможні продукцію та послуги. Попри те, що в умовах глобальної нестабільності економічного розвитку країни світу намагаються завантажити передусім внутрішніх товаровиробників, з приєднанням до GPA для вітчизняних експортерів товарів і послуг відкривається можливість диверсифікувати ринки збуту. Завдяки приєднанню до Угоди про державні закупівлі Україна матиме змогу посилити конкуренцію на внутрішньому ринку, поліпшити управління і стримати корупцію шляхом збільшення прозорості у процедурах закупівель. Також вважається, що GPA захищатиме українські компанії від протекціонізму з боку інших сторін, які є учасниками GPA щодо відповідних закупівель. Угода убезпечить українські компанії на міжнародному ринку держзакупівель від дискримінації через те, що вони є іноземними постачальниками. Разом з цим слід відзначити, що вітчизняну законодавчу базу у сфері держзакупівель переважно вже адаптовано та гармонізовано до стандартів ЄС і GPA. Про це свідчать високі оцінки міжнародних експертів і представників країн-членів GPA, які одностайно підтримали приєднання України до цієї Угоди. Загалом приєднання України до Угоди СОТ про держзакупівлі створює додаткові можливості для інтеграції вітчизняного бізнесу до глобальних ланцюгів доданої вартості товарів і послуг. Так, це якісно нові можливості для диверсифікації структури та географії експорту. Для прикладу можна розглянути можливість участі вітчизняних компаній у проектно-монтажних роботах з будівництва трансатлантичного лайнера у рамках державного замовлення уряду Японії. В цьому проекті також можуть бути задіяні українські вироби з металу та унікальні зварювальні технології. Таким чином, Україна у міжнародній торгівлі буде представлена не лише як сировинний придаток, а як високотехнологічна держава. Проте разом з перевагами існує і низка викликів у рамках приєднання до GPA. Вони полягають переважно в недостатній поінформованості бізнесу та влади щодо Угоди СОТ про державні закупівлі. Важливо усвідомлювати, що членство в GPA автоматично не забезпечить позитивних зрушень в економіці, хоча це і є, можливо, найважливішим досягненням українського уряду, принаймні цього року. Але, тим не менш, GPA — це інструмент, а рівень ефективності його використання напряму залежить від активності уряду та бізнесу. Тому зараз важливо зосередити зусилля на поширенні інформації щодо Угоди СОТ про державні закупівлі, зокрема про умови приєднання України до цієї Угоди, про існуючі можливості, переваги й виклики. Вже зараз потрібно активно готувати фахівців для організації участі вітчизняного бізнесу у міжнародних тендерах у рамках GPA. Також існує потреба у здійснені перепідготовки членів тендерних комітетів, а це понад 100 тис. осіб, для забезпечення якісної імплементації Угоди у повсякденну практику органів державної влади України. Цю роботу варто поширити і на вищі навчальні заклади, де готують фахівців у сфері міжнародної економіки. Так, в Українському державному університеті фінансів та міжнародної торгівлі вже створено робочу групу, яка займається підготовкою основ і відповідних навчальних програм для забезпечення підготовки та перепідготовки фахівців у сфері міжнародних держзакупівель.