Нікітський ботанічний сад очима митця. Художник Ольга Шинкарьова. Персональна виставка присвячена 200-річчю Нікітського ботанічного саду.

Художник Ольга Шинкарьова.
Нікітський ботанічний сад очима митця.
 
 Частина 1.
                   Мандрівка персональною виставкою,
                   присвяченою 200-річчю Нікітського  ботанічного саду.

 

      Нікітський ботанічний сад – «очам дарунок», його чар захоплює Вас з першого кроку, - ба! навіть раніше: ви ще не відійшли від каси перед входом до Саду, а погляд вже зачаровують пальми і юки, а далі, у самому Саду, починається справжнє замилування. Час зупиняється, як у Ганса Христиана Андерсена  в «Сніговій королеві», коли Герда потрапляє у квітник жінки, яка уміла чарувати. 
     Час зупинився, залишився тільки безкінечно плинний простір поза часом.
     Простір, як стрічка Мьобіуса, де погляд ковзає то ззовні, то іде всередину – від величезних панорамних перспектив до фрагментів, з прискіпливо конкретизованими деталями, і знову поринає у безкінечність… . Погляд лине без перепон, охоплюючи безмір простору – так розгортається «ковзка або розсіяна перспектива» - Шлях, Рух, Дорога. Наш погляд охоплює величезні відстані. І у серії «Згортки» (Сувої), і у серії «Панорами» наш шлях лежить усією територією Нікітського ботанічного саду, у всіх напрямках ­- у контексті оточуючого ландшафту. Ми бачимо відстані і перспективи, але наша точка споглядання не губиться десь у захмарній височіні. Наш погляд не з повітря, не з літака і не з пташиного польоту – ні: ми не відриваємося від землі, наш шлях по землі. Крок за кроком ми проходимо його, розглядуючи все, що трапляється нам на шляху, все, що дає нам Дорога: і дерево, і кущик, і квітка, і камінь, скелі, джерела, водоспади…. Кожен фрагмент безкінечної «Панорами» чи розгортуваний «Згорток» є домірний нам – це рівень наших очей, лінія нашого горизонту (за принципом західноєвропейської «прямої перспективи»). Але все це в контексті величезного просторового оточення (далекосхідний принцип «ковзкої перспективи»).
     Так у картині «Царська дорога» із серії  «Панорами» простір розгортається від входу до Нікітського ботанічного саду, далі Царською Дорогою (щоправда, це вже плай), проходить над Приморським парком, а далі  заповідником «Мис Мартьян» до самої Гори-Ведмідь на горизонті.
     Панорама «Заповідник  мис Мартьян» проводить нас усім морським берегом знизу, біля самої лінії моря. А ще, верхнім плаєм заповідника: над скелястим берегом і над вертикальними скелями, що круто зметнулись вгору над скидом валунів і до місця споглядання біля входу до заповідника, залишивши поза зоною уваги царські виноградники. І ще, обійшовши виступ «Золотої гори» парка Монтедор, підіймається до гострих скель Ай-Петрі.



     Дві картини із цієї ж серії «Парк Монтедор» і «Приморський парк» відображають всю ландшафтну неповторність цих чарівних, у своїй камерності, парків.
     Приморський парк взимку у своїй кришталевій фіолетово-бузковій прозорості розгортається від Великого Каменя (скелі) біля входу, а далі наш поступ може йти у різних напрямках: від джерела у лівому куточку полотна ми спускаємося донизу, услід за водоспадом. Управо від нього відходить пальмова алея, а під нею розкривається верхня галявина з крихітною водоймою і реліктовою пальмою. Повертаючи уліво, ми зупиняємося біля підковоподібної лави, проти місточка через стрімкий потічок нижче водоспаду. Далі потічок проноситься через бамбуковий гай і ховається під бруківкою, і тільки шум води супроводжує нас на цьому відрізку шляху. Паралельно до джерела від верхньої галявини спускається донизу дорога, а правіше , поміж дерев, іде каскад водоскиду. Ці шляхи приводять нас до нижньої яскраво освітленої галявини, обрамленої з нижнього боку кипарисами. Зліва від галявини – чарівний басейн у формі серця, де вода розтікається і на якийсь час заспокоюється, а потому, вирвавшись знову, рине каскадом з чарівним водоспадом у нижній частині картини до моря.
     Парк Монтедор за контрастом до Приморського парку, у котрому рух іде згори донизу, тяжіє до протилежного напрямку: парк розгортається  знизу догори.Від валунів на березі моря, здолавши вертикальний схил Золотої гори, ми виходимо на соковито-зелену галявину з подовжньою водоймою справа і білою альтанкою на пригірку зліва. Поминувши пінії і кипариси, ми сходинками підіймаємося вгору, потім дорогою в оточенні найрізноманітніших дерев доходимо до верхнього ставочка. Він позирає на нас двома «чорними бездонними очима», і тільки лілії притлумлюють його погляд. Трошки вище нам відкривається саме джерело – ручай, що живить ставок, і наш погляд манить у глибінь гір - туди, до витоків, де і народжується наш ручай.
     Наступні три полотна із серії «Панорами» - Арборетум. «Панорама. Нижній парк – лівий бік» картина, на якій Нижній парк  окреслений Балкою – Чортовим байраком, а паралельно йому підіймається догори парк: від мармурового фонтану в оточенні кам’яних дубів повз оризонський кипарис та дзельковий гай, через галявину ліванських кедрів. Відпочивши на лавці під суничником біля підніжжя сходинок, ми круто піднімаємось  вгору, залишивши позаду сходинки, терасу з оливковими деревами і підйом до Ротонди. Перед нами розгортається Верхній парк. Від Ротонди (з правого боку) - до Партеру. А до адміністративного корпусу тягнеться алея суничника. Уліво відходить галявина, а ще лівіше – Рокарій, скельний садок. На терасі споглядання – 500 літній дуб, ледь віддалік - ще один, такий же патріарх саду, за яким видно Альтанку. Ще вище відкривається панорама на демонстраційну ділянку, а правіше – територія Розарію. Пройде зима, наступить весна, літо – і усе це заграє повним розмаєм кольорів спектру.
А зараз – зима: сплять демонстраційні тераси, спить розарій, і тільки «сторожі» Кипарисової алеї, що йде уліво, стоять у своїх незмінних зелених шатах.
     Зима на наступній картині  із серії «Панорами» дає свій вічнозелений сюжет – це Алея тисів. Розгонисті лапи тисових гілок сховали у своїх надрах затишний куточок з місцем для відпочинку і споглядання. Тут легко забути, яка пора  довкола. Вічна зелень, вічна пильність, вічне життя – і час зупинився. Безгомін. Тихе позачасся.  Ти – ша – а – а…
Але варто вийти із алеї - і зимовий бузковий почт листяних дерев нагадає те.



І час знову потече у своєму звичному буденному ритмі. Круто вгору схилом вибираються дерева, а там, на горі, буяє Верхній Парк у своєму віолово – шоколадному серпанку.
Мовчить…і прагне цвітіння.
Ждуть всі: білосніжний античний хлопчик чекає, коли зацвітуть юки; чекає зелені на віковічних дубах альтанка; чекає цвітіння троянд розарій… .
Спокій медитативною піснею розливається над садом, переводячи дух у передчассі весни, у сподіванні вибуху кольорів, буйства форм і ароматів.
     Прийде літо і Зелена Хвиля вознесе Сад до Небес!
    Літо – «Панорама. Нижній Парк-правий бік». Все зеленіє, вишиковуючись у свій зелений ритмічний малюнок. Просто від Нижньої Колонади управо йде бамбуковий гай і зелена яблунька на клумбі, гай магнолій, тис і платан, маслина, кипариси і плакуча верба. Уся зелена Мексиканська гірка і Пальмарій. В зелені потопає круглий басейн, стіна зелені, обрамляючи дорогу праворуч, підіймається до Саду Безперервного цвітіння і, не збавлюючи своєї інтенсивності, відходить у лівий бік. Кипінне буйство зелені – аж до фісташкового дерева.
     Літо!
     Літо – тріумф зелені, свято життя.
     А далі, у інших полотнах, як через збільшуване скло ми наближаємося до різних куточків саду, прискіпливо роздивляємося окремі фрагменти. Деякі з них – дуже близько, впритул: «Парк Монтедор», «Загублений ставок», «Парк Монтедор. Тиха пісня»,  серія «Горизонталі»: «Парк Монтедор. Нижня галявина», «Приморський парк. Верхня галявина», «Агави цвітуть», «Нижня колонада», «Мармуровий басейн».
    Ще серія картин дає можливість розглянути частини саду у більшому віддаленні: «Сад безперервного цвітіння», «Промінь світла», «Від кактусової оранжереї до колонади», «Верхній парк. Симфонія», «Круговид», «Пінія», «Магнолія», «Круглий басейн».
     Вертикально розгортається панорама в серії «Згортки»:  «Парк Монтедор», «Кактусова оранжерея - Арборетум», «Арборетум».
     В інших полотнах, абстрагуючись від часу і простору, наші думки зупиняються на вічному: життя – смерть – безсмертя.
Такий триптих «Реквієм»: 1 – Мовчання; 2 – Танець (танго Бурі) ; 3 – Політ.
     І зовсім інший настрій - вибух емоцій, радості! Калейдоскоп кольору у серії «Райські сади»: «Гра ритмів. Пальми», «Гра води. Водоспад», «Гра зелені. Ротонда». А також у картинах «Каскад басейнів», «Зелена хвиля», «Верхній парк»… Це переможний гімн Вічному Цвітінню.
 
 
 


 
Частина 2.
                 Дивний сад.
 
     Якось китайський майстер, представник класичного пейзажного живопису, сказав про себе:
   «Я художник.
    Я шукав Шлях.
    Я усвідомив себе подорожнім, випадковим гостем і прочанином у цьому світі. Я блукав і мандрував у безмежному світі моєї душі.
    І став художником.
    Я малював пейзажі мого духовного світу, пейзажі, в котрих блукала моя безпритульна душа.
     І став художником.
Шлях не можна означити ні словом, ні мовчанням. Пейзажний живопис, і тільки він один, спроможний означити стан, в якому не має ні мови, ні мовчання»….
     Я художник.
     Я блукала і мандрувала найпотаємнішими куточками Дивного Саду, як у присутності короля: я мовчки чекала, коли він заговорить до мене.
     Я слухала Сад.
     Я спускалась на дно Чортового Байраку і блукала плантаціями, я стояла над морем на межі Золотої прірви у парку Монтедор.
     Я була Офелією біля чорного ставу, що заріс лататтям, з покинутою одинокою білою античною вазою: біля ставу, зануреного в сон з відкритими чорними незрячими очима.
     Я слухала Сад,
насолоджуючись пронизуючою ясністю і прозорістю зимового саду, його кришталево – льодовою тишею, огорненою фіолетовим серпанком зимових дерев, тишею, яку пронизували графічно – суворі, чіткі вічнозелені ритми.
     Я слухала Сад,
розчиняючись, пливла зеленими хвилями літнього саду: хвиля напливала на хвилю, і кожна нова, як оберт калейдоскопу, розгортала всю кольорову палітру, світло – кольори – квіти: троянди і лілії, ясмин і хризантеми, гліцинії і тюльпани, магнолії і тюльпанне дерево, гранат, підсніжники, водяна лілія… - аж до безміру.
    Я слухала Сад
і політ продовжувався!
Світ свята розкривався у буянні форм, кольорів, ритмів. Вертикалі кипарисів і секвой продовжували та доповнювали горизонталі галявин і демонстраційних майданчиків, каскади басейнів – ритми сходів і тераси схилів.
     Лапаті кедри - низько, майже при землі, або високо - біля вершин, широкорозведені, випружнені догори й в боки, гілки платанів, м’які пухнасті кулі піній зеленим куполом як пологом укривали затишні галявини і екзотичні гірки.
     Я слухала Сад.
Як на параді вишикувавшись, стоять пальми на Пальмовій алеї, а кипариси на Кипарисовій алеї. Сунична алея тікає до Ротонди і дружньо ії розкриває. Загадкові тиси, об’єднавшись у Тисову алею, ховають від стороннього ока всіх, хто до них приходить… .
     Я слухала Сад - і Сад заговорив.
     Сад розповів про Безкінечне Торжество Життя!
 
     І кожен, хто блукав і мандрував у цьому Дивному Саду, у безмежному світі зеленого океану трав і чагарників, квітів і дерев, поринав у ритми форм і гру кольорів, розчинявся в ароматах і пахощах – торкнувся Чуда.
     Цей Дивний Сад здатний розбудити художника, навіть глибоко сплячого, в кожній душі.
     А, може, доля приводить сюди, в цей Божественний Сад, тих, в кому Внутрішний  Художник вже готовий до пробудження.
     І тут, в цьому Дивному Саду, душа художника віднаходить притулок і насолоджується спокоєм.
 
     Щасливих Шляхів Вам: хай Ваша душа звучить в унісон з Чарівним Садом.
     Ваш однодумець –
                                  Художник Ольга Шинкарьова.




Каскад   бассейнов



Агавы цветут



Горизонтали. Нижняя колоннада



Горизонтали. Парк Монтедор. Нижняя поляна



Горизонтали. Приморский парк. Верхняя поляна



Зеленая волнв. Верхний парк



Кругозор



Луч света. Вечное цветение



Панорамы. Заповедник. Мыс Мартьян



Панорамы. Нижний парк. Левый



Панорамы. Парк Монтедор



Панорамы. Парк Нижний. Правый



Панорамы. Парк Приморский



Панорамы. Тисовая аллея



Панорамы. Царская дорога



Райский сад. Игра воды. Водопад



Райский сад. Игра ритмов. Пальмы



Реквием. Молчание. Танец. Полет



Сад непрерывного цветения



Свитки. Парк Монтедор



Свитки. Кактусовая  оранжерея -- колоннада



Симфония. Верхний парк



Тихая песня. Парк Монтедор 



  Ольга Шинкарева
  Член Союза дизайнеров Украины
  Член Национального союза журналистов Украины.
   Родилась в Харькове.
   Закончила Харьковский художественно-промышленный институт.
   (Харьковская государственная академия дизайна и искусств)
   Работает в области станкового искусства, книжной, компьютерной графики и декоративно-прикладного искусства.
    Художником выполнены экспозиции залов, серии картин и диорамы  в институте Вулканологии (г.Петропавловск-Камчатский),  этнографическом музее г.Мильково (Камчатка),  Музее Природы ХГУ (г. Харьков).
   Автор арт-спектаклей, фильмов и цикла культурологических программ.
Серия авторских программ на  куполе Харьковского планетария.
   Участница зарубежных, Всеукраинских  выставок, Дизайнерских проектов и конкурсов,Международных программ.
Призер международных конкурсов и фестивалей:  дизайнерский проект «Свет»- Украина,фестиваль “Серебряная акула”, фестиваль “Подводное изображение” -  Франция.
Грант в Проекте “LightofVaranger”- Норвегия.
Ее картины находятся в музеях и  в многочисленных частных коллекциях мира (Израиль,Дальний Восток, Америка, Германия, Франция, Италия, Финляндия, Норвегия, Исландия)
   Последние проекты:
   Авторский Проект «Зеленое золото Украины» (сады, парки, заповедники),
   Международный Проект «Зеленая планета»: Украина – Финляндия – Норвегия.
  
www.olga-shynkaryova.narod.ru
http://design-kharkov.org/olga-shinkareva/
E-mail: oshinkar@ukr.net