Монополісти теж плачуть

Мабуть, важко знайти замовника, котрий не згадав би «незлим, тихим словом» монополістів, послуги яких від минулого року придбати можна лише за процедурою закупівлі в одного учасника. Нарікали закупівельники на недолугість законодавства й відсутність давно обіцяних окремих нормативно-правових актів, а також на непоступливість монополістів під час укладання договору. Утім, суб’єкти природних монополій так само виступають замовниками торгів і мають такі ж самі претензії до законодавства.
Про своє бачення удосконалення держзакупівельного процесу в цілому під час семінару на тему «Сьогодення та перспектива розвитку держзакупівель в Україні», щовідбувся 31 січня 2012 року в Харкові, «ІБ Редукціон» розповів начальник планово-економічного відділу Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації Олександр Ушаньов.
«ІБ Редукціон»: Пане Олександре, не секрет, що замовники не дуже добре сприймають необхідність закупівлі в одного учасника у суб’єктів природних монополій. Як Ви ставитеся до цього?
Олександр Ушаньов: Я прекрасно розумію своїх колег, адже наше комунальне підприємство так само є замовником торгів. Ми теж змушені закуповувати природний газ і електроенергію в інших монополістів. І особисто я, наприклад, не надто розумію доцільності проведення процедур закупівель, коли природній газ продає лише НАК «Нафтогаз України», а електроенергію – Харківобленерго. Як на мене, тут необхідні зміни: або вже треба визначитися з окремим законом, який би регулював ці закупівлі, або взагалі вивести їх з-під дії Закону України «Про здійснення державних закупівель». Немає жодного сенсу в проведенні таких процедур, замовники з цим мають лише зайву роботу.
«ІБ Редукціон»: Усі з нетерпінням чекали минулого року змін до закону. Що, в першу чергу, хотіли побачити Ви?
Олександр Ушаньов: Звісно, ми як комунальне госпрозрахункове підприємство хотіли б виведення наших закупівель з-під дії закону чи хоча б підвищення порогових меж. Утім, цього не відбулося. Хоча нам було б значно простіше, і, я впевнений, було б більше користі для всіх, якби закупівля товарів і послуг, скажімо, починалася від 300 тисяч гривень, принаймні, для комунального підприємства на зразок нашого – точно. По-перше, ми як госпрозрахункове підприємство в жодному разі не зацікавлені в роботі за контрактами із завищеною ціною, адже бюджетні кошти у вигляді субвенцій складають незначну частку тих фінансових ресурсів, якими ми розпоряджаємося, кошти для нагальних потреб та розвитку матеріально-технічної бази підприємство заробляє самотужки. Нас контролювати щодо цього не треба як і будь-якого сумлінного господарника. По-друге, поріг у 100 тисяч гривень шкодить і нашій роботі, і партнерам, котрі платять нам за неї. Уявіть собі ситуацію: в морозну погоду стається аварія і 5 чи 20 будинків залишаються без тепла. Аварію треба терміново ліквідувати, і виникає потреба в товарах чи послугах, вартість яких більша, ніж 100 тисяч гривень. Ми будемо вимушені терміново ліквідувати аварію, без дотримання процедури закупівлі товарів та послуг, адже залишити об'єкти теплопостачання без теплової енергії, принаймні на два тижні, при низькій температурі зовнішнього повітря – термін, протягом якого за прискореною процедурою можемо провести торги, ми в жодному разі не можемо. 

Повну версію статті ви можете переглянути, здійснивши передплату електронної або друкованої версії ІБ «Редукціон».