Відійти від унікальних рішень

Сфера державних закупівель України в своєму розвитку повсякчас звертається до досвіду країн, яким значно успішніше вдалося реалізувати головне завдання закупівельної політики. Неабияк цікавить і точка зору стороннього спостерігача щодо наших спроб й помилок.
Саме про це «ІБ Редукціон» говорив з експертом USAIDЛІНК з питань державних закупівель Сімеоном Сагайдачним. 
«ІБ Редукціон»: Пане Сімеоне, в Україні наразі багато говорять про впровадження електронних закупівель. Сьогодні під час конференції Ви почули, що у нас досі існує передача інформації про торги факсом, досі наші закупівельники мають проблеми з доступом до мережі Інтернет. То, як на Вашу думку, Україна готова до впровадження електронного формату закупівель?
Сімеон Сагайдачний: Я вважаю, що введення електронної методики в сферу держзакупівель, таку, яка функціонує в Україні, – це справа не одного дня. Це процес, що потребує пофазової реалізації й містить дуже багато кроків, які треба впроваджувати, використовуючи інформаційні технології. Певною мірою Україна вже почала процес електронних закупівель, про що свідчить хоча б розробка й функціонування веб-сайту з державних закупівель Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Це перші кроки, які Україна зробила, йдучи цим шляхом, тож рух уже розпочато. Однак електронні закупівлі потребують значно детальнішої розробки й глибшого впровадження. Утім, те, що вже зроблено,- дуже непоганий початок.
«ІБ Редукціон»: Ми знаємо про не надто хороший досвід Російської Федерації, котра вже давно проводить електронні аукціони, які, на жаль, абсолютно не убезпечили від недобросовісної конкуренції, а то й призвели до того, що в результаті активних торгів договір укладався з від’ємною сумою. Чи можливе таке перекручування хорошої ідеї, скажімо, у США, чи подібне – прерогатива тільки країн СНД?
Сімеон Сагайдачний: Щодо цього можу сказати наступне. Є кілька найголовніших особливостей хорошої практики реверсивних аукціонів. Перш за все, вони є електронними, а це значить, що заявки подаються он-лайн на анонімній основі і ранжуються за ціною. Тож це автоматичний процес, і, звісно, тут не може йтися про якесь обговорення ціни. Процес, коли спочатку йде аукціон, а потім відбуваються переговори щодо ціни, це зовсім не те, що ми б рекомендували. (У даному випадку йдеться саме про приклади «перекручування» самої ідеї електронного аукціону, і пан Сагайдачний мав на увазі не українські правила, а взагалі можливі варіанти неправильного розуміння принципівелектронного аукціону. Ст.39¹⁴ Законопроекту №8633 передбачає проведення Замовником переговорів з учасником не щодо ціни, а щодо відповідності умовам, викладеним в оголошенні про проведення закупівлі за процедурою електронного реверсивного аукціону та в документації електронного реверсивного аукціону, тож, на щастя, українська модель зауважень міжнародних фахівців не викликає– ред.).
У цьому випадку маємо просто недосконалий аукціон, що розходиться з самим поняттям електронного реверсивного аукціону. Аби уникнути такої невідповідності й будь-яких перекручувань, треба дуже ретельно ставитися до розробки методології. Електронні закупівлі, безперечно, дають переваги, але їх впровадження має бути жорстким, інакше матимете троянського коня.

Повну версію статті ви можете переглянути, здійснивши передплату електронної або друкованої версії ІБ «Редукціон».