Інформаційний бюлетень «Редукціон» № 9-10-11 (139-140-141) — жовтень, листопад, грудень 2017 року
Інформаційний бюлетень «Редукціон» № 9-10-11 (139-140-141) — жовтень, листопад, грудень 2017 року


 



 


Яку процедуру закупівлі Ви найчастіше використовуєте?







Науковці у лещатах законодавства
За час існування незалежного журналістського проекту «Медіа-варта» кореспонденти відвідали немало торгів. Звичайно, ставлення до преси на різних підприємствах варіюється від украй негативного до гостинного і цілком приязного. Причому останнім часом замовники уже звикли до гостей зі сторони, тож поява медіа-вартових все рідше викликає у них негативні емоції.
На цьому тлі зовсім незрозумілою здавалася реакція голови комітету з конкурсних торгів Державного інституту по проектуванню підприємств коксохімічної промисловості «Діпрококс» на запит кореспондента щодо присутності на процедурі розкриття. Не маючи законодавчих підстав для відмови в участі на цьому дійстві, Олександр Приступа у телефонній розмові дав чітко зрозуміти, що візит преси зовсім не бажаний, а його доцільність доволі сумнівна, мовляв, що потрібного журналісти можуть «наваяти». Звичайно, після такого початку медіа-вартові не могли відмовити собі у задоволенні відвідати саме цей осередок науки. В особистій бесіді з’ясувалося, що таке ставлення стосується не стільки кореспондента як такого, скільки сфери державних закупівель у цілому: відповідно, будь-яке нагадування про необхідність провадити держзакупівельну діяльність викликало бурю негативних емоцій.
Попереднє вивчення документів не стало проблемою для комітету з конкурсних торгів. По-перше, не так давно вони пройшли навчання, а отже освіжили у пам’яті попередні та здобули нові знання; по-друге, учасники, які прийшли на конкурсні змагання, відповідально поставилися до процесу та не наробили помилок при складанні документів. Та й , власне, паперової роботи було не багато, адже поставити устаткування для автоматичного оброблення інформації зголосилися лише 2 харківські товариства – ТОВ «Сміт» та Українсько-російсько-американське ТОВ - підприємство «Спец Салон спецвузавтоматика». Безумовно, для обох учасників ці торги не стали дебютними, тож вони скористалися набутим досвідом і вправно підготували пропозиції. Усі документи були у наявності, а єдиною відмінністю стала ціна – 748 тис. 711 грн. 94 коп. запропонувало ТОВ «Сміт», 746 тис. 955 грн. - Українсько-російсько-американське ТОВ - підприємство «Спец Салон спецвузавтоматика».
Таке гладке проведення процедури, відсутність ляпів з боку комітету викликали цілком логічне питання кореспондента: чому ж таку бурю емоцій не найкращого змісту викликає держзакупівльна сфера у «Діпрококсі»? Виявилося, усе достатньо обґрунтовано.
Як розповів голова комітету з конкурсних торгів Олександр Приступа, українське держзакупівельне законодавство повсякчас гальмує роботу підприємства в цілому:
-          Той предмет закупівлі, на розкритті пропозицій якого ви наразі присутні, - крапля в морі наших потреб. Це комп’ютери та інші пристрої, які необхідні для нашої повсякденної роботи. І навіть з цим виникають проблеми. Ми проводимо розтягнуту процедуру в часі, та ще й маємо купувати за ціновим показником. Дешевше – не означає якісніше. Особливо болючим це питання стає на тлі того, що закупівля здійснюється за власні кошти підприємства. Виходить, що за зароблені гроші ми не можемо зробити вибір на власний розсуд! Змушені, фактично, обрати дешевше, а не якісніше. А якщо зробимо по-своєму – матимемо проблеми з контролюючими органами, які теж, часом розуміючи безглуздість законодавчих норм, мають у роботі ними керуватися.
Проте, справедливості заради, зауважимо, що на подібні проблеми скаржиться більшість українських замовників. Специфічний же напрямок роботи підприємства створює багато додаткових труднощів.
-          Та якщо з прозаїчними предметами закупівлі якось можна впоратися, - продовжує пан Приступа, - то коли йдеться про мільйонні та мільярдні договори з іншими країнами, абсурдність закону ще більше вкидається в око. Іноземні партнери вимагають від нас належного рівня якості та інколи навіть конкретних виконавців певного проекту. Ми ж, загнані у щелепи законодавства, не можемо виконати вимоги укладеного договору і не тільки втрачаємо кошти, а й маємо сплачувати неустойку. Уявіть, якщо конкурсні торги негативно позначаються на якості того ж паперу, що ж уже казати про складні проекти, які ми розробляємо і виконуємо! Розумієте, навіть на коригування проекту ми маємо оголошувати конкурс! Який в цьому сенс, якщо зрозуміло, що вносити корективи має безпосередній творець проекту, той, хто, власне, його розпочинав і розуміється на ньому набагато краще за інших?! Жодного! І так повсякчас. Навіть закупівля в одного учасника – не панацея. Звісно, зі змінами у закон паперів збирати потрібно менше і погодження місяцями не потрібно чекати, проте все одно це витрати часу і підстави для перевірок контролюючими органами. І без того знаємо, хто може виконати завдання, а доводиться купу часу витрачати, а час - це наші ж гроші, бо держава нас не фінансує.
Медіа-вартовий поцікавився, який же вихід бачить з цієї ситуації комітет з конкурсних торгів. Закупівельники упевнені, що єдиним виходом може стати тільки повне виведення закупівель підприємства з-під дії профільного держзакупівельного закону:
-          На допомогу держави ми уже не сподіваємося. Багато разів зверталися і до Верховної Ради України, і до Кабінету Міністрів України, і до нашого профільного міністерства. Ніхто з них не зглянувся, науковці у нашій країні нікому не потрібні. І найближчим часом це не зміниться. У принципі, існує ще один шлях: змінити форму власності підприємства. Якщо звернутися до початку дев’яностих, то як старожил можу сказати, що такий порив уже був, проте в останній момент ми на це не зважилися. Коливаємося і зараз, адже не факт, що у приватному секторі нам стане легше.
Науковці, які опинилися у лещатах українського законодавства, намагаються не втратити потужностей тепер уже власними зусиллями.
Медіа-варта з Харкова