Дозована правда і псевдовикриття

Як часто, прочитавши про якесь гучне та сенсаційне викриття, ми - пересічні громадяни – схвильовані й вражені, жахаємося нахабству чиновників чи можновладців і дивуємося сміливій і вкрай небезпечній(!) відвертості автора публікації. Щоправда, знавці запевняють: не все то сенсація, що її за таку намагаються видати, й не всякий той правдолюб, що себе таким позиціонує.
Чи не найкраще про це серед усіх запрошених гостей ІІ Міжнародної конференції «Закон України “Про здійснення державних закупівель”: результати роботи та висновки», знає незалежний київський журналіст, засновник, редактор та видавець всеукраїнської незалежної газети «Правдошукач» Юрій Шеляженко. Саме «вдаваним викриттям» і «праведному гніву» незалежний журналіст присвятив свій виступ перед учасниками заходу. 
- Не буду в своїй доповіді наводити якийсь конкретний приклад порушення, їх було досить багато, зокрема, і на сайті «Редукціону» постійно публікуються такі новини, - почав свій виступ пан Шеляженко. - Останнє, з чим я стикався, це порушення в закупівлях Фонду соціального страхування при втраті працездатності. Йдеться про ситуацію в Житомирській обласній дирекції, де один з учасників закупівлі записав на диктофон розмову з колишнім директором Фонду, який хотів від нього «відкату» 23% від суми закупівлі 4,5 мільйонів невеличких дитячих подарунків. Цей чиновник пропонував виробнику солодощів класти до подарунків цукерки меншої якості або менше за вагою. Коли це було записано на диктофон і потрапило в Інтернет, це було дуже цікаво і викликало фурор, скандал і сенсацію. 
(http://www.reporter.zt.ua/news/678-kak-zarabotat'-na-dietskoi-radosti-tiekhnologhii-zhitomirskogho-fonda-sotsstrakha-dot-dot-dot - ред.)
Попри безсумнівну користь від подібних викриттів і необхідність оприлюднення інформації про такі оборудки, як сигналу для тих, хто, перебуваючи при владі, звик «проводити закупівлі в основному через ліву кишеню», про те, що нове керівництво нашої держави має намір навести лад у сфері державних закупівель, переконаний пан Шеляженко, зайвий оптимізм тут ні до чого. 
- Насправді в нашій країні публічність, як правило, є інструментом для містифікацій. Зокрема і в сфері державних закупівель. Адже ЗМІ, як правило, піднімають теми, в яких зацікавлені можновладці або багаті люди, - наголосив Юрій Шеляженко. - Згадаймо, як працювала «тендерна мафія» і приходила до нас на торги. Вони починали з викриття корупції, з парламентських слухань з питань держзакупівель, а закінчилося це патентами й обов’язковими платежами в їхню тіньову касу. Тобто якісь зловживання, порушення закону, як правило, стають публічними тоді, коли це комусь потрібно і приймати за чисту монету подібні викриття просто не конструктивно. 


Повну версію статті ви можете переглянути, здійснивши передплату електронної або друкованої версії ІБ «Редукціон».