.jpg){kind=logo}
Беззаперечним є той факт, що сфера держзакупівель є стратегічно важливою для держави. Проте коли на кону стоять великі кошти, завжди можна очікувати на порушення, які можуть істотно вплинути на кінцевий результат. Відповідно до ст.1 закону про держзакупівлі органом оскарження є Антимонопольний комітет. Для розгляду скарг в АМКУ сформована Постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету, до складу якої входять три державні уповноважені. Про особливості виконання своїх функцій та роботу Антимонопольного комітету в цілому розповів кореспонденту «Редукціону» Голова колегії Сергій Стефановський.
- Сергію Степановичу, чи є, на Вашу думку, доцільними розміри плати за подання скарг, встановлені на рівні 5 (для товарів і послуг) та 15 тисяч гривень (для робіт)?
- Так, на мою думку, розміри плати є доцільними. Вони відповідають рівню наших доходів та витрат. Якщо йдеться про закупівлю, скажімо, на мільйон гривень, то сплатити за встановлення справедливості 5 тисяч гривень не так уже і важко. Крім того, запровадження справляння плати за подання скарги одразу відсікає ту категорію учасників, які раніше шляхом оскарження заробляли гроші. Ще у недалекому минулому можна було заявитися учасником процедури закупівлі на різних торгах, написати з десяток скарг, а потім чекати на пропозиції з боку замовників, які аж ніяк не зацікавлені у затягуванні процедури закупівлі. За теперішніми правилами плата за подання скарги зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, а недобросовісні скаржники усунуті від цього процесу.
- А чи не вважаєте Ви, що встановлення плати за подання скарги може призвести до того, що деякі учасники процедур саме через матеріальний чинник не зможуть подати скаргу? Чи не обмежує ця плата їхнє право на оскарження?
- Розумієте, дія закону починається зі 100 тисяч гривень, але, як правило, таких закупівель не багато. Середній показник коливається від 500 тисяч до 1 мільйона гривень, а іноді «ціна питання» становить і кілька мільйонів. Для того щоб брати участь у торгах, учасник повинен мати певне обладнання, високопрофесійний персонал. За таких сум про малий бізнес не йдеться. У таких торгах мають брати участь ті підприємства, які мають належну базу та стабільну економічну основу. Для таких підприємств встановлені законодавством суми за справляння плати не стануть перешкодою на шляху встановлення справедливості. Тому говорити про те, що плата за скаргу обмежить чиїсь права, на мою думку, не можна. До того ж я за час виконання покладених на мене функцій жодного разу від скаржників не чув нарікань на це запровадження, ніхто не ремствував, що через встановлені рівні цін не може оскаржити рішення, дії або бездіяльність замовників. Найчастіше ми стикаємося із сумою у 5 тисяч гривень, бо роботи набагато рідше оскаржують, цей розмір сплати поки що нікого зі скаржників не вражає, принаймні, нарікань з цього приводу я не чув. Ще раз підкреслю, що для участі в торгах підприємства повинні мати технічну та матеріальну бази, бути платоспроможними. Крім того, Закон України «Про здійснення державних закупівель» дає замовникам право встановлювати вимогу щодо внесення забезпечення, і учасник матиме перерахувати певну суму коштів на його рахунок ще до укладання договору. Тобто йдеться про те, що участь у державних закупівлях не має бути безпідставною, учасник повинен дійсно відповідати вимогам та мати міцну матеріальну платформу.
- Як Ви вважаєте, чи свідчить порівняно невелика кількість скарг про досконалість закону та відповідну відсутність підстав для оскарження рішень замовників? Чи не пов’язано зменшення кількості скарг із встановленням плати за їхнє подання?
- Мені важко говорити про те, що кількість скарг не велика, не можу порівнювати. Для мене вона значна, бо роботу ми ведемо напружену. 90 рішень уже прийнято, тож, я вважаю, що це немало. Хоча, знову ж таки, справляння плати за подання скарги, на мою думку, відсіяло значну кількість тих недобросовісних скаржників, які б могли подавати до нас скарги з метою особистого збагачення. Я думаю, що кількість скарг зменшилася, зокрема, за рахунок цього запровадження. Крім того, закон достатньо чітко прописав процедуру оскарження, не постає питань, хто, коли, куди та в які терміни має подати папери. Це уже не положення, це нормативний акт набагато вищого якісного рівня. До того ж закон виписав, що для подання скарги потрібно обґрунтувати, що законні права та інтереси порушено, тобто безпідставного оскарження не може бути в принципі. Прийняття закону позбавило недобросовісних скаржників збагачуватися шляхом шантажу замовників.
Антимонопольний комітет на три роки був усунутий від оскарження процедур закупівель. Яка статистика оскаржень у Мінекономіки мені важко сказати, за моїми даними їх було десь біля 1500 за попередній рік (за офіційними даними, загальна кількість скарг протягом січня-грудня 2009 року та січня-вересня 2010 склала 1885 – ред.). Ми за півроку маємо біля 200. Вивести зведений звіт, надати чітку статистику поки важко, ситуацію прояснить наступний рік. Хоча протягом усього часу із того моменту, відколи АМКУ став органом оскарження, ми ведемо внутрішню статистику, вона ведеться практично в режимі он-лайн, кожного дня заповнюється сітка про надходження, розгляд та рішення за скаргами. На кінець року ми оприлюднимо зведену статистику. Цю інформацію ніхто не буде утаємничувати. Наразі можу сказати, що на початок грудня ми прийняли до розгляду 142 скарги, за 89 прийнято відповідні рішення, із них задоволено 23 скарги, відмовлено у 43 випадках, повернуто без розгляду 17, інші знаходяться на розгляді.
Повну версію статті ви можете переглянути, здійснивши передплату електронної або друкованої версії ІБ «Редукціон».