.jpg){kind=logo}
Аналізу системи контролю та нагляду за витрачанням державних коштів під час здійснення державних закупівель в Україні присвятили другий день роботи організатори Міжнародної конференції «Впровадження найкращої міжнародної практики державних закупівель в Україні»,що відбулася в Одесі 9-10 червня цього року.
Міжнародні експерти Проекту «Гармонізація систем конкуренції та державних закупівель в Україні до стандартів ЄС» представили увазі делегатів заходу моделі системи контролю, що вже давно працюють у країнах-членах ЄС. Зокрема, експерт Проекту ЄС Стін Брун-Нільсен ознайомив присутніх із досвідом Європейського Союзу щодо контролю і моніторингу державних закупівель.
Методикою запобігання та виявлення змов у державних закупівлях країн європейської спільноти поділився з учасниками конференції експерт Проекту ЄС Андреас Крістенсен.
Про механізм оскарження та встановлення завданих збитків у державних закупівлях Європи розповіла експерт Проекту ЄСЛіне Маркет.
Утім, зрозумілим був підвищений інтерес делегатів Міжнародної конференції «Впровадження найкращої міжнародної практики державних закупівель в Україні» саме до виступів представників вітчизняної системи контролю.
Наслідувати вибірково
Про необхідність і нагальність переймання досвіду країн з розвиненими економіками щодо регулювання в цілому і контролю зокрема під час заходу говорилося багато. Наголосив на цьому, виступаючи на самому початку конференції,і начальник управління нормотворчої та наукової діяльності Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства УкраїниОлександр Асадчев. Діяльність та функціонування вітчизняної сфери ЖКГ планується, в тому числі, з урахуванням напрацювань країн – членів ЄС. Утім, житлово-комунальні сектори різних держав мають певні відмінності, котрі неможливо залишати поза увагою.
- Що таке житлово-комунальне господарство територіальної громади? Хочу наголосити, що для нашої країни це певні сфери господарської діяльності. Зокрема, сфера надання послуг з утримання житла, сфера благоустрою, сфера поводження з відходами і сфера, — котра наразі залишається поки що природною монополією, — надання послуг з централізованого теплопостачання, водопостачання і водовідведення. Це основні сфери житлово-комунального господарства. Отже, ЖКГ — це багатофункціональний комплекс, який забезпечує діяльність того чи іншого населеного пункту України. Тому для органів місцевого самоврядування це мала б бути найголовніша сфера діяльності, - зауважив пан Асадчев.
Вітчизняну сферу ЖКГ, розповів представник Мінрегіонбуду, можна умовно розділити на два сектори: той, у якому існує природна монополія, і той, у якому існує конкуренція. Тож і підходи в контролюванні мають бути різними:
- Державне регулювання здійснення державних закупівель, на нашу думку, має бути різним для цих двох секторів. Ми абсолютно підтримуємо думку, що держава повинна здійснювати регулювання у монопольній сфері, тому що тарифотворення в сфері житлово-комунальних послуг побудовано на принципі «витрати +». У зв’язку з цим держава обов’язково повинна контролювати витрати суб’єктів природних монополій, бо вони впливають на собівартість і тарифи. Держава зобов’язана створити такий механізм, який би дозволив примусити підприємство-монополіста ефективно витрачати кошти. Насамперед, під час здійснення інвестиційної діяльності – будівництво, капітальний ремонт, переобладнання і переоснащення виробництва – закупівлі, здійснені в цій сфері, мають регулюватися певним законом. Також мають регулюватися, мабуть, і закупівлі для операційної діяльності, що стосується паливно-мастильних матеріалів, обладнання, матеріалів, які відносяться до малоцінних і швидко зношуваних.У слайді зношувальних, а в тексті — зношуваних?
Наголосив пан Асадчев і на необхідності вироблення таких норм і положень, котрі зробили б чинне держзакупівельне законодавство гнучкішим. Зокрема, серед інструментів – деяке спрощення правил процедури, котре стосуватиметься, в основному, тривалості закупівель, строків укладання договорів, а також незмінності істотних умов договору. Нагальність такого підходу, на думку пана Асадчева, стала очевидною саме 2011 року:
- Що відбулося цього року? Багато суб’єктів, у тому числі і природних монополій, оголосили проведення конкурсних торгів у березні цього року, а на закінчення процедури — приблизно через 2 місяці – відбувся різкий стрибок цін, зокрема, на паливо, багато будматеріалів і кабельно-провідникової продукції. Це призвело до того, що переможці конкурсних торгів самі відмовилися від підписання договорів на постачання цих матеріалів нашим підприємствам. А, зокрема, підприємства тепло- і водопостачання та водовідведення не мають права припинити надання послуг споживачам. Тому їм довелося через велику тривалість цих процедур втратити на собівартості, бо купили за новими цінами. Це негативно відбилося на рівні тарифів у тому числі. Крім того, навіть після відмови укладання договорів треба було шукати того, хто постачав би матеріали, необхідні для роботи. Скажу так: відбувається порушення законодавства, бо здійснюються закупівлі без проведення конкурсних торгів. І це вже недолугість законодавства України.
Болючим питанням для житлово-комунального господарства України залишаються закупівлі за кошти підприємств.
- Що стосується немонопольної сфери. Якщо розібратися, то чи потрібно,щоб держава щось регулювала? Це підприємства будь-яких форм власності,котріздійснюють закупівлю за власні кошти — кошти, які вони самі заробили, -і при цьому вони працюють на конкурентному ринку. Я не думаю, що вЄвропі є таке державне регулювання здійснення державних закупівель на конкурентному ринку. Навіть якщо вони знаходяться в сфері ЖКГ. Якщо вони (підприємства ЖКГ – ред.) здійснюють закупівлі за кошти державного бюджету, котрі виділені у вигляді субвенцій з державного чи місцевого бюджетів,чи якщо беруть кредитні ресурси вітчизняних чи міжнародних організацій під гарантії органів місцевого самоврядування чи держави, вони обов’язково повинні дотримуватися всіх процедур, - переконаний пан Асадчев. - У той же самий час, я вважаю, що (для закупівель – ред.) за власні кошти треба зробити певні послаблення. Цьогорічний досвід закупівель це показав. Хочу наголосити, що нам треба дуже багато працювати в сфері удосконалення держзакупівельного законодавства. Треба дійсно використовувати найкращий досвід. Але дуже дякую колегам, які виступали і наголошували на тому, що навіть країни-члени ЄС можуть працювати, застосовуючи європейські директиви не в повному обсязі.
Повну версію статті ви можете переглянути, здійснивши передплату електронної або друкованої версії ІБ «Редукціон».