Поза межами

Сфера державних закупівель є значущою частиною економіки країни, і чи не всі перетворення, що відбуваються у царині держзакупівель, спрямовані саме на підвищення економічного рівня держави. Утім, є цілі галузі, котрі, попри все, залишаються поза межами і сфери держзакупівель, і, ринку в цілому. Йдеться, як не прикро, про вітчизняного виробника, а саме про виробника легкої промисловості.
Про те, чим є держзакупівлі для текстильної галузі, ІБ «Редукціон» розповів експерт з питань державних закупівель Української асоціації підприємств легкої промисловості «Укрлегпром» Олександр Мельник.   
ІБ «Редукціон»:Олександре Омеляновичу, ми з Вами зустрічалися минулого року в Києві, й Ви наголошували на катастрофічному стані українського виробника. Чи відбулися якісь зміни за ці кілька місяців?
Олександр Мельник:На жаль, легку промисловість зміни на краще оминають. Легально вироблена в Україні продукція не може конкурувати на внутрішньому ринкузнеконтрольованим «секонд хендом» та непрозорим імпортом. Тому навіть звільнення підприємств галузі від податку на прибуток не в змозі вирішити цю проблему. Тож, до Європи, спільними зусиллями, ми прийдемо практично втративши текстильну галузь та з напівживими швейними підприємствами. 
ІБ «Редукціон»:Невже ніяк не позначився довгоочікуваний Закон України «Про здійснення державних закупівель»?
Олександр Мельник: Розумієте, всі редакції законів, які ми вже пережили, й ті, що тільки пишуться, завжди декларували хороші наміри та побажання, хоча частенько, заглиблюючись у процедурні питання, і породжували більше різночитань, ніж конкретики. Це все теорія, а на практиці реалізація цих законів, як правило, для держави в цілому мала зворотній результат.
На сьогодні, ринок держзакупівель не надто привабливий для безпосередніх виробників. Відсутність практики рамкових угод та надмірно низька вартісна межа, від якої починається застосування закону, призвели до необхідності проведення численних дрібних закупівель. Невизначеність термінів оплати за поставлену продукцію при абсолютній безвідповідальності замовника за договорами на тлі нестабільної ситуації на сировинному ринку суттєво ускладнюють організацію процесу виробництва. Тому безпосередня участь вітчизняних підприємств-виробників у держзакупівлях, - як правило, вимушений крок на межі рентабельності, а то й зі збитками, тільки задля забезпечення безперервності технологічного процесу та збереження фахового персоналу.
На цьому ринку на сьогодні комфортніше малесеньким (за чисельністю працівників) посередникам, що мають великі конвертаційні можливості та не занадто обтяжені податковим навантаженням. Як правило, вони перепродають «заморський товар». Українські державні кошти спрямовуються на підтримку та розвиток закордонного виробника. А в той же час залишаються незавантаженими перспективні виробничі потужності вітчизняних підприємств, що здатні виробляти аналогічний товар і не гіршого ґатунку. Динаміка зростання імпорту товарів та послуг у порівнянні з попереднім роком склала в 2005році - 25,8%, в 2008 році – в 1,4 рази. Як результат – зростання від’ємного зовнішньоекономічного сальдо, втрата робочих місць та цілих виробництв, додаткове навантаження на соціальні програми, зменшення надходжень до бюджету в цілому та до пенсійного фонду зокрема.
Сама процедура проведення торгів надумано обтяжена. Конкурсні пропозиції складають цілі томи (іноді по кількасот сторінок) численних довідок і документів, що повторно вимагаються від учасника для кожної процедури, проведеної одним і тим же замовником. Якщо врахувати, що учасників за кожним лотом однієї процедури може бути кільканадцять (а ще іноді вимагається надавати й копії пропозицій!), то це просто безглузде марнування робочого часу, обігових коштів та невиправдане марнотратство і без того обмежених водних та лісових ресурсів країни, що йдуть на виробництво цих тисяч тонн паперу. А ще є затрати державних установ на проведення численних перевірок, усіляких аналізів та розслідувань результатів торгів, збитки замовників від скасованих процедур і т.д. У масштабах країни сумарні затрати на організацію проведення процедур закупівель розрослися, мабуть, уже до порядку суми самих закупівель. Тобто про реальну ефективність використання державних коштів для держави в цілому годі й говорити.

Повну версію статті ви можете переглянути, здійснивши передплату електронної або друкованої версії ІБ «Редукціон».