Інформаційний бюлетень «Редукціон» № 9-10-11 (139-140-141) — жовтень, листопад, грудень 2017 року
Інформаційний бюлетень «Редукціон» № 9-10-11 (139-140-141) — жовтень, листопад, грудень 2017 року


 



 


Яку процедуру закупівлі Ви найчастіше використовуєте?







Одним із елементів громадянського суспільства, визначальною рисою його зрілості є гарантована свобода доступу до інформації. Коли громадяни та неурядові громадські організації можуть вільно та без штучних перешкод отримати інформацію від органів державної влади різних рівнів (як центральних, так і органів місцевого самоврядування), можна говорити, що в країні функціонування органів державної влади відбувається за демократичними принципами.
Що ж наразі відбувається в українському законодавстві у сфері доступу до інформації? На сьогодні це важливе питання регулюється двома законами: Законом України «Про інформацію» від 02.10.1992 року та «новоспеченим» Законом «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011. Останній нещодавно набув чинності, тож привертає до себе увагу усіх зацікавлених осіб. Про переваги та недоліки цього нормативно-правового акту, а також особливості його правозастосування говорили провідні експерти, юристи на круглому столі «Закон України «Про доступ до публічної інформації: перспективи для юристів та можливі проблеми для українського бізнесу», який відбувся 31 травня 2011 року в Києві.
Подібні законодавчі ініціативи не завжди мали таку масову підтримку, але активна позиція громадськості щодо цього питання, зацікавленість нормативним актом з боку європейських структур та відсутність концептуальних заперечень з боку влади щодо ідеї розширення правових гарантій доступу громадян до інформації дали змогу досягти компромісу й не лише краще врегулювати доступ до інформації, а й оновити закон «Про інформацію».
Закон «Про доступ до публічної інформації» дає змогу суттєво покращити правове регулювання доступу до інформації в Україні. На цьому наголосив юрист, незалежний експерт Дмитро Котляр:

  • Ви добре знаєте, що до цього закону існували законодавчі підвалини регулювання надання інформації, проте нормативно-правова база була недосконалою та застарілою. Саме тому, що належного доступу до інформації не було, виникла потреба у прийнятті нового закону. Попередні нормативно-правові акти не встановлювали чітких правил надання інформації, багато органів залишалися закритими для громадськості. Так, наприклад, органами місцевого самоврядування дуже часто встановлювалися надмірні строки для надання відповідей на запити, без роз’яснення залишалося поняття таємної інформації, що дозволяло приймати рішення про її надання (а частіше – ненадання) на власний розсуд. Цей новий закон містить багато положень, які стосуються не тільки доступу до публічної інформації, але й багатьох інших сфер.
Крім того, вважає юрист, одним з найважливіших аспектів закону є «презумпція відкритості», відповідно до якої вся інформація, яка є у суб’єктів владних повноважень, апріорі є відкритою:
  • Тільки якщо є підстави, визначені в законі, можна обмежити доступ до інформації. Але це вважається винятковим випадком. А в принципі, уся інформація має бути відкрита.

Повну версію статті ви можете переглянути, здійснивши передплату електронної або друкованої версії ІБ «Редукціон».