Інформаційний бюлетень «Редукціон» № 9-10-11 (139-140-141) — жовтень, листопад, грудень 2017 року
Інформаційний бюлетень «Редукціон» № 9-10-11 (139-140-141) — жовтень, листопад, грудень 2017 року


 



 


Чи готова Україна до запровадження електронних державних закупівель



Закон України «Про здійснення державних закупівель» - уніфіковане керівництво до дій для різних суб’єктів господарювання. Звісно, різні сектори економіки мають свої особливості, але ж урахувати все в одному законі неможливо. Утім, деякі особливості, для котрих не знайшлося місця в законі, переконані фахівці, є дуже значущими. 


Про вплив дії чинного законодавства на закупівлі в секторах комунального господарства та природних монополій держави ІБ «Редукціон» розповів начальник управління нормотворчої та наукової діяльності Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства УкраїниОлександр Асадчев.
ІБ «Редукціон»:Олександре Івановичу, як Ви вважаєте, Закон України «Про здійснення державних закупівель» потребує подальшого удосконалення й доопрацювання чи, можливо, він взагалі не має права на життя?
Олександр Асадчев: Закон України «Про здійснення державних закупівель» є чинним, і говорити про те, що він не має права на життя, ми не можемо, адже він уже діє. Інша справа, що наше життя дещо відрізняється від життя європейської спільноти і потребує внесення певних змін до чинного законодавства, в тому числі й до Закону України «Про здійснення державних закупівель». Як приклад, можу навести те, що до 14 січня 2011 року всі послуги, які надаються суб’єктами господарювання у сфері житлово-комунальних послуг, мається на увазі водо-, теплопостачання та водовідведення, підпадали під дію цього закону, а 14 січня їх було виведено. Це наші реалії.
ІБ «Редукціон»:Утім, саме таке нововведення не дуже сподобалося європейським консультантам та фахівцям міжнародних фінансових інституцій, до чиєї думки ми маємо дослухатися.
Олександр Асадчев: Ясна річ, ми маємо йти шляхом європейським, але з урахуванням національних особливостей. Я, наприклад, вважаю, що природна монополія, щоправда, виключно у сфері водопостачання і водовідведення, завжди була, є і залишиться. І природні монополії треба зовсім по-іншому регулювати, тому що у нас вони вже регулюються іншими законами. А подвійне регулювання не має жодного сенсу. У нас є державний регулятор, поки це НКРЕ, згодом, мабуть, цим займатиметься Національна комісія регулювання у сфері житлово-комунальних послуг, принаймні, прем’єр-міністр Микола Азаров заявив, що з 1 вересня буде створено такий орган. Є й інші ліцензіати, котрі контролюють тарифи, - органи місцевого самоврядування. Крім того, постановами Уряду затверджено типові договори для цих же суб’єктів. І виходить, що суб’єкти комунального господарства та природних монополій не можуть зробити ані кроку ліворуч, ані кроку праворуч на процедурах закупівель. Завдання конкурентних процедур у сфері держзакупівель – забезпечити найнижчу ціну, найвищу якість, найкращі умови постачання і таке інше. Але типові договори природних монополій не дають жодної змоги щось змінити і дати замовнику те, що хоче він отримати в результаті конкурсних торгів. Усі показники, усі аспекти послуг природних монополій залишаться такими, як закріплено в типовому договорі. А відтак, у конкурентних процедурах щодо закупівлі послуг природних монополій просто немає потреби. Це абсолютно марні зусилля, марне витрачання коштів на підготовку і організацію закупівлі, марна трата сил і часу. 

Повну версію статті ви можете переглянути, здійснивши передплату електронної або друкованої версії ІБ «Редукціон».