Порука як спосіб забезпечення пропозиції конкурсних торгів.

Проведення торгів завжди пов'язане з певним фінансовим ризиком. Адже їхня організація вимагає фінансових вкладень, замовник розраховує на укладення угоди, а здобувач, який переміг у торгах, може ухилитися від підписання договору.
Доводиться організовувати нові торги, знову вкладати фінансові кошти, втрачати і час, і гроші. Тому організатори торгів прагнуть убезпечити себе від подібних ризиків. І сьогодні порука є найпоширенішим варіантом захисту.
Замовник має право зазначити в оголошення про проведення процедури закупівлі та в документації конкурсних торгів вимоги щодо надання забезпечення пропозиції конкурсних торгів. Відповідно до статті 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 №2289-VІ (далі - Закон)одним із видів забезпечення пропозиції конкурсних торгів є порука. В історії проведення конкурсних торгів порука є розповсюдженимвидом забезпечення, як і банківська гарантія.
Порука–обов'язок поручителя перед кредитором нести відповідальність за порушення боржником своїх зобов'язань. Порука виникає на базі договору поруки.Це - одинз найбільш ефективних способів забезпечення зобов'язань за кредитними договорами.
Найдавніший договір поруки, про який відомо, був укладений ще у Месопотамії в 2750 році до н.е. На стародавній дошці записано, що фермер, якого призвали на службу до правителя,не мав, відповідно, можливості доглядати власні поля. У зв'язку з цим, він уклав угоду з іншим фермером, який погоджувався обробляти його поля і сплачувати за таке право половину вирощеного врожаю. Для того, щоб гарантувати собі отримання вказаної плати, фермер-власник землі звернувся до місцевого купця, який поручився за фермера-орендаря. Таким чином було реалізовано суть договору поруки.
У чинному законодавстві України відносини поруки врегульовані нормами статей 553-559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Зокрема, згідно зі статтею 553 ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, причому поручитель відповідає перед кредитором тільки за порушення зобов'язання боржником.
Договір поруки може бути укладено як між двома особами – поручителем та кредитором, так і між трьома – поручителем, кредитором і боржником (позичальником).
Перший спосіб більш поширений, але має недолік – при укладенні договору поруки між поручителем та кредитором відносини між поручителем і боржником регулюються виключно законодавством, а не договором. Договір поруки між трьома особами дозволяє найповніше закріпити права та обов'язки учасників правовідносин.

Повну версію статті ви можете переглянути, здійснивши передплату електронної або друкованої версії ІБ «Редукціон».